ДПТНЗ "Конотопське вище професійне училище" Вівторок, 24 Жовтень 17, 14:03
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Поради батькам!!!

https://docs.google.com/document/d/1FikWA_E-MMie0JVFbKHlrq6GRgvLWB3RX0WY2ghBZHI/pub

Пізнай себе і світ прекрасний

Для активізації самосвідомості особистості, більш глибокому саморозкриттю та самопізнанню, яке мотивує до змін у собі, а саме формування уміння аналізувати себе та інших в ситуаціях спілкування у Конотопському ВПУ щомісячно проводиться тренінгові заняття психологом училища Сердечною Тетяною Петрівною на тему “ПІЗНАЙ СЕБЕ”.

Учасниками занять є учні І-го курсу, які проживають у гуртожитку. Під час тренінгу розкриваються чимало позитивних здібностей підлітків. Вправи занять формують дружні відносини у колективі, взаєморозуміння та взаємоповагу. Дружня та невимушена атмосфера, яка панує під час заходів, сприяє максимальній щирості учасників.

Підлітки мали змогу більше дізнатись про себе та оточення. Активно приймаючи участь у різноманітних вправах, стають більш розкутими, впевненими в собі та в своїх можливостях, отримали навички презентувати себе, а також аналізувати мотиви вчинків та поведінку інших людей. Діти з задоволенням відвідують заняття та з нетерпінням чекають наступного. Сподіваємося, що даний тренінг сприятиме до саморозвитку і самовихованню підлітків, досягненню згоди із самим собою, гармонії з оточенням.

Як потрібно поводитися батькам із дітьми

 в пору юності:

 

          •  задовольняти їхню природну потребу у спілкуванні і співпраці з дорослими;

          •        будувати спілкування на основі довіри , із позицій поваги до особистості і рівного співрозмовника;

•        не опікати надміру ;

•        надавати свободу вибору , але обов'язково зумовлювати можливі варіанти вирішення тієї чи іншої життєвої ситуації. Розмову вести так, щоб підлітки  мали можливість зробити свій усвідомлений вибір, чітко уявляючи його наслідки;

•        пам'ятати , що стосунки з іншими людьми в юнацькому віці будуються на досвіді стосунків у родині .Тому батькам завжди потрібно відповідально ставитися до своїх слів , вчинків та оцінювань;

•        допомагати дитині в самовизначенні , в усвідомленому виборі своєї життєвої мети, планів на майбутнє. Спільно аналізувати життєву привабливість і цінність;

•        заохочувати до трудової діяльності, як для власного самоствердження, так і на користь інших ;

•        стимулювати самовиховання особистості, моральний самоаналіз ;

•        розвивати культуру спілкування та поведінки;

•        учити толерантності, розуміння того, що кожний має право на свою думку;

•        стимулювати відповідальне ставлення до навчання на основі мотивації престижу знань для особистості й потреби суспільства у висококваліфікованих спеціалістах;

•        підтримувати сімейні традиції і прагнути до того , щоб передати їх дітям;

•        готувати дітей до майбутнього сімейного життя , до виконання рольових функцій у сім'ї;

•        залучати до вивчення законів , учити користуватися своїми громадянськими правами.

 

ПОРАДИ ЩОДО СПІЛКУВАННЯ І ВИХОВАННЯ ПРОБЛЕМНОЇ ДИТИНИ

1.     Якщо дитина проявляє садистські  нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин – проблема емоційного і психічного стану В такому стані треба звертатись до дитячого психотерапевта.

2.     Якщо дитина гіперактивна – потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3.     Якщо дитина запальна чи войовнича – переконайтесь чи саме батьки не провокують таку поведінку. До такої треба бути уважним, роз’яснювати наслідки такої поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки із іншими людьми.

4.     Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучити її до активного слухання, щоб вона вчилась вербально висловлювати агресію і знімати збудженість, нервовість.

5.     Із кінозалу (домашнього) виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насилля, жорстокості

6.     Ні в якому разі не застосовувати фізичні покарання.

7.     Роз’єднати хулігана і жертву Зайняти хулігана корисною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8.     Привчити дітей самим вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо, без стороннього втручання.

9.     Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і  вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – це допоможе запобігти агресивності.

 

 

 

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПРОБЛЕМНИМ ПІДЛІТКОМ І КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ В  КРИЗОВИЙ СТАН ДЛЯ НИХ

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан ( проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме  турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціалістів ( лікаря, психолога), якщо щось насторожило вас у поведінці підлітків.

25 листопада - 10 грудня "16 днів проти насильства"

 За даними НАН України, 68% українців страждають від насильства в сім’ї,  20% з них зазнають тиранії постійно, і лише 2% жертв звертаються до суду.

 Багато з тих, хто страждає від насильства, не заявляють про пережите приниження через страх помсти, брак коштів для самостійного існування, емоційну залежність, турботу про дітей, побоювання, що до їхніх слів поставляться скептично або з недовірою.

Дати початку та завершення акції вибрані не випадково, вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок і дітей та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статті і віку, є порушенням прав людини.

Ключові дати акції «16 днів проти гендерного насильства»:

*   25 листопада – Міжнародний день ООН з викоренення насильства щодо жінок – присвячений сестрам Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури Трухильо у Домініканській Республіці у 1960 році;

*     1 грудня – Всесвітній день боротьби із СНІДом. Вірус імунодефіциту людини та синдром набутого імунодефіциту стрімко поширюється у цілому світі;

*     2 грудня – Міжнародний день боротьби за відміну рабства. У цей день у 1949 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами;

*     5 грудня – Міжнародний день волонтера. Волонтерство сьогодні – це потужний громадський рух, що має свої організації майже у всіх країнах світу, і давно вже переріс як національні кордони, так і сфери застосування волонтерської праці;

*     6 грудня - Річниця з дня «Монреальської різанини”, коли 14 жінок-студенток були вбиті злочинцем лише через те, що “вони були феміністками»;

*     10 грудня – День Захисту Прав Людини. 10 грудня 1948 року уряди країн-членів ООН визнали права людини «на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків», підписавши Загальну Декларацію Прав Людини.

 

Дитина  і  насильство

І в житті, як на полі мінному,                

 Я просила у цьому сторіччі                 

 Хоч би той магазинний мінімум:

«Люди, будьте взаємно ввічливі».           

  І якби на те моя воля,         

 Написала б я скрізь курсивами:

 —Так багато на світі горя,               

Люди! Будьте взаємно красивими.

                                                                                                         (Ліна Костенко)

  

Проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою. То що ж усе-таки слід розуміти під поняттям «насильство батьків»?

Відповідно до ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сім′ї», насильством в сім′ї  визначаються будь – які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім′ї по відношенню до іншого члена сім′ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім′ї  як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров′ю.

  «Дії дорослого вважаються насильством над дитиною», якщо:

  • дорослий б'є або лає дитину, бо в нього (дорослого, а не дитини) виникали проблеми;
  • дитина вчинила щось не так, виявила зайву самовпевненість або сказала  щось недоречне, а дорослий її образив, принизив;
  • дорослий не вислухав дитину;
  • дитині не забезпечено реалізації фізичних потреб (у їжі, одязі, гігієні, медичному обслуговуванні);
  • дитина позбавлена можливостей реалізації духовних потреб (в освіті, книгах, спілкуванні та розумінні);
  • з дитини знущаються, ображають чи принижують її;
  • дитиною маніпулюють для вирішення власних проблем, отримання вигоди;
  • дитині прищеплюють шкідливі звички, знайомлять із негативними сторонами життя (алкоголь, тютюнопаління, наркотики, порнографія).

Основним  правовим документом, що захищає дитину від жорстокої  поведінки, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає в своїх статтях:

  • ст. 6 — максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;
  • ст. 16 — захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;
  • ст. 24 — забезпечення заходів для боротьби з хворими та недоїданням;
  • ст. 27 — визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
  • ст. 34 — захист дитини від сексуального домагання;
  • ст. 37 — захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;
  • ст. 39 — заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

Насильство в жестах чи словах, приховане чи явне, насильство в школі чи сім'ї, воно існує в суспільстві, яке є байдужим до людей.

Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне, воно ховається в  нас самих, в наших думках і вчинках, воно живе в нас та посеред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Що з ним робити? Як розпізнати? Як визначити межу між позитивною енергією та руйнівною силою? Як вберегти себе та інших від цієї сили?

Жорстоке ставлення до дитини проявляється в таких формах:

  • поводження з дітьми, як зі слугами;
  • покарання, поводження, як з підлеглими;
  • відмова повідомляти про рішення, що стосуються опікунства.
  • Погрози:

а)кинути дитину;

б) завдання фізичної шкоди, заточення;

в) самогубства.

  • Емоційне(психологічне) насильство:

а) зневага – послідовна нездатність батьків або особи, яка здійснює нагляд, надати дитині належну підтримку, увагу, турботу;

б)приниження, використання скарг;

в) використання дітей в якості довірених осіб та об′єкту шантажу в конфліктах між батьками;

 г)непослідовність, несправедливість у виховних діях;

д) звинувачення дитини у власних невдачах, скарги на її поведінку, вчинки для тиску на дитину;

е)залякування та навіювання страху за допомогою розповідей, дій, поглядів;

  • Ізоляція   контролювання   взаємостосунків   з   однолітками   (дорослими,   братами, сестрами, другого з батьків, бабці чи дідуся).
  • Використання  громадських  установ,  загроза  покарання  Богом,  судом,  міліцією, школою,   спецшколою   для   підлітків,   притулком,   родичами   та   психіатричною лікарнею.
  • Економічне насильство:

а)    не задовольняти основні потреби, контролювати поведінку за допомогою грошей;

б)    витрачати сімейні гроші;

в)   не підтримувати дитину;

г) використовувати дітей як засіб економічного торгу при розлученні.

Фізичне насильство, емоційне насильство, ізоляція, економічне насильство — це соціальні біди, які крадуть дитинство, роблять дитину передчасно дорослою, перекреслюють людське в людині.

Здається, ми забули, а то ніколи і не чули мудрих слів С. Соловейченка: «Щоб дитина виросла природньо доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж вона є насправді, доводиться уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов'язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не довелося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою. Бути, а не вдавати.»

Тому ,бути дітьми — це бути частинкою країни під назвою «Дитинство», коли на губах сміх, а на душі мир. Це радість пізнання світу за допомогою її Величності Гри, це квіти маленьких і великих відкриттів, це любов до істини.

Бути батьками — це нести всю велич і гордість світу, тому що все в житті людини починається з сім'ї, з ніжної колискової казки, бо сім'я — то є святиня людського духу, благородних людських почуттів:  кохання, вірності, піклування, родинного тепла і затишку. Недаремно Л. М. Толстой говорив: «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».

«Без сім'ї немає щастя на землі» — говорять на Україні. Сім'я для дитини має бути взірцем людяності, доброти, любові. Має бути? А чи є вона такою? А як же розглядати ці жахливі історії, пов'язані з дітьми?

Немає виправдання їх бездушності, цинізму, агресивності, фантастичній жорстокості.

Щоб не потонути в хвилях негативних емоцій гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, ми закликаємо всіх батьків берегти в собі людське, поважати в собі людину і даруємо пам'ятку батькам:

Пам'ятка батькам

  1. Пам'ятайте,  що першим університетом життя для дитини є та сім'я  в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, що створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
  2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить  світові. Сприймайте  дитину  як  особистість  єдину,  унікальну  і неповторну.
  3. Не  виражайте  часто  свого  незадоволення,  критики — це тільки  породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.
  4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.
  5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
  6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
  7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
  8. Показуйте   приклад   позитивних  дій  та   вчинків   дітям   не   на  словах,   а   в конкретних справах.
  9. Насильство над дітьми — це протиприродній акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
  10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
  11. Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Хай ваша сім'я буде для дитини взірцем людяності, доброти, любові. І тоді нам не треба буде наголошувати на правах дитини, бо їх ніхто не буде порушувати,   а  обов'язки   батьків   по   стану  утримання   і   виховання   дітей   будуть сприйматися не як обтяжливий тягар, а як органічний прояв любові до дитини, підтримки в ній людської гідності та самоповаги.

Поважати право дітей жити в психологічно комфортному середовищі допоможе «Пам'ятка дітям».

 

Пам'ятка дітям

  1. Пам'ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими   батьками, не є нормою життя. Насилля — неприпустима річ у стосунках людей.
  2. У сім'ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
  3. Пам'ятайте, необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б'є маму, особливо коли він — з небезпечними предметами в руках; ваше завдання — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
  4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.
  5. Поділіться  своїми  проблемами  з  учителем,  класним  керівником,  соціальним педагогом; зверніться до міліції.
  6. Не вірте у погрози з боку кривдників.
  7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
  8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова — це насильство.
  9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини — це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.  150, ч. 7) написано: «Забороняються  фізичні  покарання дітей  батьками  та  інші  види  покарань  які принижують людську гідність. Дитина може подати позов до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».
  10. Навчіться розрізняти поняття «Добро» і «Зло». Все, що принижує людську гідність — є зло, все, що звеличує гідність людини — Добро.                

Для того, щоб підтвердити або спростувати припущення про те, що дитина потерпає від насильства, пропонуємо елементарну діагностику дитини.

 

Емоційний стан:

  • низька самооцінка, пасивність;
  • апатія,страхи;
  • занепокоєння, підвищена тривожність;
  • депресивні стани,сум.

Поведінка:

  • опозиційна, запобіглива, регресивна;
  • відповідальність, що не є характерною для цього віку;
  • саморуйнівна поведінка (заподіяння каліцтв собі, суїцидальні думки);
  • виникнення різного роду відхилень у поведінці: агресія, дезадаптація, адиктивна, девіантна, деліквентна поведінка.

Інтелект:

  • зниження або повна втрата інтересу до школи;
  • затримка або різке зниження рівня інтелектуального розвитку;
  • зниження пізнавальної мотивації і як наслідок – стійка шкільна неуспішність;
  • порушення мовного розвитку;
  • загальмованість у відповідях, під час виконання завдань;
  • труднощі у запам′ятовуванні, концентрації уваги.

Взаємини з оточуючими:

  • невміння спілкуватися з людьми, дружити;
  • відсутність друзів або надмірно нерозбірлива дружелюбність;
  • прагнення у будь – який спосіб (аж до нанесення самоушкоджень) привернути увагу дорослих або уникання дорослих, підозрілість і недовіра до них;
  • потреба у пещенні й увазі або замкнутість, прагнення до самотності;
  • агресивність та імпульсивність щодо дорослих, однолітків;
  • роль «цапа - відбувайла».

 

 

Фізичний стан:

  • маленький зріст, недостатня вага;
  • гігієнічна занедбаність, неохайний вигляд ;
  • пихосоматичні захворювання, неврози;
  • постійний голод та/або спрага;
  • мастурбація

Побачивши щось подібне – бийте тривогу! Дайте знати Службі у справах дітей!

         Як же поводять себе батьки, що чинять насильство над дітьми або жорстоко поводяться з ними?

Особливості поведінки батьків або осіб, які їх заміняють, що дозволяють запідозрити жорстокість стосовно дитини:

  • суперечливі, плутані пояснення причин травмування дитини й небажання внести ясність у те, що сталося;
  • небажання або несвоєчасне звернення по медичну допомогу або якщо ініціатива у зверненні по допомогу належить сторонній особі;
  • обвинувачення в травмах самої дитини;
  • відсутність стурбовності за долю дитини;
  • неуважність, відсутність пещення та емоційної підтримки в поводженні з дитиною;
  • стурбованість щодо власних проблем, що не стосуються здоров′я дитини;
  • розповіді про те, як їх карали в дитинстві;
  • ознаки психічних розладів у поведінці або прояви патологічних рис характеру(агресивності, збудженості, неадекватності та ін.).

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2017